Видатні земляки

Лікар - це не просто професія. Це сенс життя, покликання...

17062016koryachko

Професію лікаря зазвичай обирають люди з чуйним  серцем, щирою душею та вмінням співпереживати за інших. Лікар повинен бути розумним і сповненим почуття обов’язку, бути терплячим і готовим подати пораду та руку допомоги.

 Для більшості медиків їх професія дарована Богом,  і з нею вони  впевнено крокують дорогою всього свого   життя. До таких належить і герой нашої сьогоднішньої розповіді Григорій Костянтинович Корячко,який в переддень професійного  свята медичних  працівників відзначив своє високоліття-перегорнув  90-у  сторінку власної книги життя. Людину,яка все своє життя присвятила медицині знають не лище в Решетилівці,а й далеко за її межами.

Григорій Костянтинович пройшов нелегкий життєвий і трудовий шлях . Народився далекого 1926 року у сім’ї  простого коваля і жінки, яка мала золоті руки і щиру душу і всю себе присвятила родині.  Григорій  був другим сином в родині, та залишився єдиним, бо старший брат загинув на фронтах Другої світової війни.

Чимало труднощів випало і на долю Григорія Корячки.. До війни вдалося закінчити лише сім класів. А коли  розпочалася війна став працювати санітаром у ветиринарній лікарні, куди  хлопчину влаштувала тітка.  У 1943 році після звільнення Решетилівки від окупантів, сімнадцятирічний юнак пішов добровольцем на фронт. Був зв’язківцем, брав участь у форсуванні Дніпра, воював  в Румунії, Польщі, Німеччині.  День Перемоги зустрів біля кордонів тодішньої Чехословаччини.  Коли повідомили 7 травня про капітуляцію Німеччини,- каже Григорій Костянтиинович- то раділи неймовірно всі. Не було такої  зброї, з якої  б не здійснювали  переможний салют. За іронією долі, вже після Перемоги, чоловік отримав поранення і нагадування про нього носив на собі аж до 2004року.

 Після війни для Григорія Корячки  розпочалася нова сторінка життя- служба в армії.  Саме  там з легкої руки офіцера-земляка потрапив до школи санінструкторів. Далі була служба у військовому містечку неподалік від Відня.  Першу  відпустку додому отримав у 1949 році і ,нарешті .демобілізація у 1950.

Після військової служби хлопцеві важко було знайти роботу. Батько,який на той час працював завідуючим господарством у районному будинку культури, мудро вирішив,що Григорій  повинен  вчитися. Вибір був непростий:  між школою міліції і медициною. Та доля розпорядилася так,що став студентом медичного технікуму, а вже потім і медичного інституту в Харкові. Саме під час навчання на санітарно-гігієнічному факультеті Харківського медичного  інституту зустрів вірну подругу, любов усього свого життя – дружину Віру  Панасівну ,яка теж навчалась на факультеті лікувальної справи в цьому ж навчальному закладі.

           Після закінчення  інституту і отримання дипломів , життя закинуло молоде подружжя  аж  в Тернопільську область, де чоловік працював головним санітарним лікарем, а дружина – лікарем – невропатологом. У  1963 році молоді спеціалісти повертаються в рідну Решетилівку. Григорій Корячко стає спочатку лаборантом і заступником головного лікаря по мережі ЦРЛ, а далі – лікарем –рентгенологом. Впродовж 40 літ він незмінно очолював рентгенологічну службу в районі,підготував немало справжніх фахівців своєї справи.Професія рентгенелога складна і відповідальна:здебільшого всі діагнози хворим людям і терапевти ,а тим більше травматологи і хірурги виставляють після рентгенівського обстеження і висновку спеціаліста-рентгенолога. А скільки недоспаних ночей,що й не перелічити! Не було у нього ні свят,ні вихідних днів- головне було врятування життя його пацієнтів.

Колеги, учні і пацієнти Григорія Костянтиновича знають його як людину з Великої літери, надзвичайно добру, сердечну, оптимістичну, професіонала своєї справи. До нього йшли не лише за медичним висновком,а й за добрим словом, мудрою порадою, і просто як до приємного співрозмовника.

Бути лікарем – це покликання, а не розрахунок, це гуманність і милосердя, які підносять людину  на п’єдестал людської вдячності шани...і це про нього: фронтовика,справжнього медика і чудового чоловіка,тата та дідуся.

Сьогодні Григорій Корячко на заслуженному відпочинку. Тішаться з дружиною кар’єрним ростом   єдиного сина Миколи,який обрав собі фах хірурга, а нині очолює лікарню в Шишаках. З неймовірною теплотою  розповідає  про невістку; « Наша Наташа – хороший терапевт і людина золота». Мають Григорій Костянтинович і Віра Панасівна  і двох онуків: Олю і Ясика-Ярослава, які стали успішними фінансистами. Дідусь з бабусею в постійній  турботі і переживаннях  за них.

У домі медиків- Григорія Костянтиновича і Віри  Панасівни  Корячко- панують злагода і добро, пошана і любов одне до одного. Від спілкування з ними отримуєш море позитиву і життєвого оптимізму. Воістину, щедра  людська душа з роками не міліє.

 То ж з роси і води Вам, ювіляре!17062016koryachko2

17062016koryachko1



Додати коментар


Захисний код
Оновити

Оголошення

Фото-відео, Фотошоп. і т.д. Друк документів.

Послуги: ремонт, інтер’єр, перевезення
noimage

Комп`ютерні послуги. Незначний ремонт.

Послуги: ремонт, інтер’єр, перевезення
noimage

Оцифровування старих відеокасет.

Радіо-теле-обладнання: продам, куплю
noimage